Жени як чорт
Дайджест книги, що стала основою сценарію для голлівудського фільму «Ford проти Ferrari».
Про протистояння між двома легендарними автомобільними компаніями та їхніми лідерами.
Основна сюжетна лінія — суперництво в перегонах машин Ford і Ferrari, початок якому було покладено 1963 року. Обидва автоконцерни в цей час переживали не найкращі часи. На п’яти наступали конкуренти, продажі падали, за споживачів доводилося битися, оскільки на ринок виходили все нові й нові виробники з машинами одна краща за іншу. Ареною боротьби, де кожен автовиробник міг продемонструвати можливості, силу й міць своєї машини, стали перегони. Найнебезпечнішими, найдраматичнішими та найпрестижнішими були міжнародні перегони спорткарів у французькому містечку Ле-Ман. Це один з етапів чемпіонату світу серед спортивних автомобілів, а неформально — частина так званої Потрійної корони перегонів на витривалість, куди також входять перегони в Себрінгу та перегони в Дайтоні.
Гонщики мали продемонструвати не лише швидкість, а й витривалість — так само як і їхні автомобілі. Саме люди створювали ці прекрасні машини, керували ними, вдихали в них життя, часто з ризиком для власного життя. Шлях до перемоги нерідко закінчувався загибеллю гонщика, але на його місце приходили інші. Історія автомобілів невіддільна від історії їхніх творців і пілотів. Вона розповідає про перемоги та поразки, несправедливість і тріумф, мужність і тонкий розрахунок.
У 1960-роки підростало покоління бебі-бумерів, яких треба було привабити елегантною, швидкою, сліпучою спортивною машиною. Саме таку задумав виробити Генрі Форд II, або Генрі II. Машина мала затьмарити спорткар, який робив Енцо Феррарі. Перемога в Ле-Мані потрібна була Генрі II як маркетинговий хід, але згодом це перетворилося на дещо більше, на змагання між Америкою та Європою, на перемогу, що поклала початок глобалізації.
Зміст дайджесту
1Для Генрі Форда II процвітання компанії було справою особистою2Для Феррарі особистою справою було створення гоночних машин3Щоби переломити ситуацію, потрібні нестандартні рішення4Для участі в перегонах були потрібні особливі автомобілі, зібрані вручну, виробником, якого стосувалися перегони5Приводом для сутички послужила порушена домовленість6Перед вирішальною битвою в Ле-Мані протистояння Форда й Феррарі загострилося до межі7Часто лаври переможця дістаються не тому, хто дійсно заслужив на перемогу8Завершальні коментаріДля Генрі Форда II процвітання компанії було справою особистою
Генрі Форд II, онук засновника автомобільної династії Генрі Форда, прийняв кермо влади після раптової смерті батька — Едсела Форда. У нього був вибір — забрати свою частку спадщини й віддалитися від справ, ведучи дозвільне розкішне життя, або стати на чолі концерну. Він вибрав керівництво компанією, і йому багато чого треба було зробити: Генрі II розглядав це як борг перед померлим батьком.
Як і багато дітей багатіїв, Генрі II був ізольований від життя звичайних людей. Його дитинство пройшло за величезним парканом у фамільному особняку, який охороняла служба безпеки. У будь-який час дня і ночі він міг натиснути на кнопку виклику, щоби покликати слуг, якщо йому щось знадобиться. Він вступив на інженерний факультет у Єльський університет, але не зміг довчитися і пішов. Під час Другої світової війни він служив в армії, де й познайомився зі своєю правою рукою, Лео Бібом, який зіграв згодом велику роль у керівництві концерном Ford. Поки він навчався і служив в армії, його батько Едсел намагався керувати компанією, але йому не давали й кроку ступити самостійно.
Едсел був розумним і проникливим, він бачив, що компанії необхідні зміни. Їй були потрібні інші менеджери, з вищою технічною освітою. Їй потрібні були інші машини, призначені не для широкого вжитку, а на людей зі смаком, індивідуальністю, стилем. Вони мали символізувати розкіш, а не доступність. Саме Едсел першим виявив цікавість до спорткарів, до яких був абсолютно байдужий його батько. І хоча Едсел був президентом компанії Ford з 1919 до 1943 року, йому насилу вдавалося втілювати свої ідеї в життя. Генрі Форд любив сина, між ними були близькі стосунки, але він був людиною іншого покоління, з іншим баченням майбутнього компанії та її продукції. Спортивні машини він вважав пустощами й не вірив у їхню окупність.
Проте за Едсела Ford моделі Т змінився на більш сучасну модель А попри шалений опір Генрі Форда. Модель швидко окупилася і підняла продажі, але батько і далі наполегливо протистояв рішенням Едсела. Едселу вдалося створити моделі Lincoln Continental і Lincoln Zephyr, розширити експорт машин до Європи та вдосконалити технічну частину. Однак вічне протистояння з батьком підточувало його здоров’я, й у віці 49 років він помер від раку шлунка. Генрі Форд знову став президентом, але незабаром передав кермо влади онукові, Генрі II. На той час конкуренти в особі General Motors з їхньою машиною Chevrolet успішно рухалися вперед. Едсел довго мріяв створити автомобіль, що перевершує Chevrolet за всіма параметрами, але йому це не вдалося. Набагато більше влади мав підручний Генрі Форда, колишній ув’язнений Гаррі Беннет, який нічого не тямив в управлінні, але підкоряв людей криком і кулаками. Не дивно, що після смерті батька Генрі II отримав вельми проблемну спадщину. Він прийняв її, але з однією умовою: рішення ухвалює він і тільки він. Він розумів, що пережив Едсел, був глибоко вражений його смертю, і тому керівництво компанією стало для нього, крім іншого, і способом узяти реванш, проводячи ту політику, яку Едселу не дали втілити в життя. Він став президентом Ford Motors Company у віці 28 років. Компанія була по вуха в боргах, а звітність велася дуже погано.
Для Феррарі особистою справою було створення гоночних машин
Генрі II втратив батька, Енцо Феррарі втратив улюбленого сина Альфредо, якого ласкаво називав Діно. На відміну від Едсела й Генрі Форда, між батьком і сином Феррарі було повне взаєморозуміння. Діно захоплювався батьком і спостерігав, як Енцо конструює автомобілі. Він супроводжував його скрізь: у гараж, на полігон, на змагання. Ще підлітком він захворів на м’язову дистрофію і повільно згасав на очах батька — лікарі були безсилі. Проте Енцо не втрачав надії. Він обожнював сина. Разом вони працювали над створенням автомобіля моделі «Діно», названої на його честь. Діно закінчив інженерний факультет у Технічному інституті Модени, знався на двигунах, говорив англійською та стежив за розвитком світового автомобілебудування.
Незадовго до смерті Діно, прикутий до ліжка, разом із батьком та інженером Вітторіо Джано, творцем знаменитого спорткара Alfa Romeo P3 monoposto, працював над 1,5-літровим перегоновим двигуном. Чим досконалішим ставав двигун, тим більше слабшав Діно. Енцо до останнього не хотів вірити в очевидне: він звертався до всіх лікарів, записував до блокнота результати аналізів Діно, частоту його серцебиття, і був упевнений, що рано чи пізно молодий організм і воля до життя переможуть хворобу. Але дива не сталося. У 24 роки Діно помер.
В Енцо був ще незаконнонароджений син П’єро, але такої близькості, як із Діно, в Енцо не було ні з ким. Усю свою любов до сина й біль від його втрати він вклав у створення машин. Від дня смерті Діно він одягнув чорні окуляри та постійно в них ходив до самої смерті. Щоранку він відвідував могилу Діно.
З дитинства Енцо Феррарі відчував потяг до автомобілів, який із часом перетворився на пристрасть. Він брав участь у Першій світовій війні, втратив сім’ю (батько і брат померли від грипу в 1916 році). Він був тест-драйвером, механіком і гонщиком та досяг успіху в усіх цих трьох професіях. Саме народження Діно свого часу змусило Енцо Феррарі відмовитися від кар’єри гонщика в команді Alfa Romeo й зосередитися на конструюванні автомобілів і формуванні команди гонщиків. Він вважав, що успіх у змаганнях автомобіль і гонщик ділять навпіл. Під час роботи на Alfa Romeo у Феррарі була можливість вивчити механізм перемоги в перегонах. Тоді ж він дійшов висновку, що людина, готова померти за кермом, завжди зможе обігнати гонщика на швидшій машині (якщо, звісно, не розіб’ється).
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Переглянути коментарі (0) Підписатися на Telegram-канал