З давніх часів людина мріє вирватися за межі своєї тілесної оболонки, і трансгуманісти пропонують нове розв’язання старої проблеми

Людське тіло — шедевр природи, воно здатне витримувати серйозні навантаження і працювати цілий день на з’їденому зранку бутерброді, але водночас воно вкрай вразливе до інфекцій та травм, а із часом воно в’яне. Наш розум здатний розв’язувати найскладніші завдання, створювати витвори мистецтва, здійснювати відкриття, але водночас його складно назвати ідеальним — ми багато чого забуваємо, не можемо утримувати в пам’яті кілька об’єктів, втрачаємо концентрацію, наші здібності обробляти інформацію вкрай обмежені, з віком вони гіршають.

Трансгуманісти вважають, що наша вразлива сутність — тіло й розум — далеко не оптимальні системи, і вони потребують серйозного поліпшення за допомогою біо та комп’ютерних технологій: вживлення спеціальних приладів, що відстежують і коригують рівень хімічних речовин в організмі, заміни частин тіла на досконаліші протези, імплантації в мозок пристроїв для поліпшення когнітивних навичок.

Поліпшення розуму й тіла — лише кроки на шляху досягнення основної мети: перемоги над головним, на думку трансгуманістів, ворогом людства — смертю. Старіння, що призводить до смерті, вони розглядають як хворобу. Від цієї хвороби щороку помирають сотні тисяч людей, але чомусь ніхто не б’є на сполох і не розробляє ліки проти неї. Трансгуманісти не хочуть миритися з тим, що більшість людей сприймають як неминучість. Їм не подобається вразливість нашого виду до хвороб, травм, старіння, втрати інтелектуальних здібностей. Ба більше, вони не вважають за необхідне миритися з такими особливостями нашого виду, як імпульсивність, гнівливість, лінь, схильність до залежностей. Але головне — вони відмовляються жити під тиранією смерті, яку планують перемогти в уже найближчому майбутньому за допомогою технологій. Перемога над смертю означає не тільки продовження життя тіла, а й вихід за межі біологічних форм життя, завантаження субстрату свідомості в комп’ютер, набуття цифрового безсмертя. Ці цілі позначив у своєму маніфесті «Лист до Матері-Природи» Макс Мор — оксфордський філософ і помітна в трансгуманістичному русі фігура.

Трансгуманісти позиціюють свій рух як визвольний — вони прагнуть звільнитися від кайданів біології за допомогою технологій. Їхні противники заперечують, що звільнення трансгуманістів — уявне, що це не звільнення зовсім, а нове, уже технологічне, поневолення. Трансгуманізм можна назвати продовженням масової культури, вираженням переконання про те, що навколишній світ має служити людським цілям, і віри в те, що технології однозначно роблять життя кращим. У цьому сенсі трансгуманістів можна назвати радикальними оптимістами. Ця культура особливо добре прижилася в Кремнієвій долині, де багато підприємців одержимі ідеєю перемоги над старінням. Так, відомий інвестор і підприємець Пітер Тіль фінансує багато проєктів із продовження життя. Дочірня компанія Google Calico теж займається пошуком розв’язання проблеми старіння.

Трансгуманісти розглядають смерть як помилку. Вони хочуть порушити принцип ентропії, згідно з яким усе у Всесвіті рухається від порядку до хаосу. На противагу ентропії вони вигадали термін «екстропія», що відображає прагнення до порядку, постійну трансформацію та оптимізм.

Трансгуманісти часто стикаються з неприйняттям своїх ідей, часом навіть відразою. Ці тенденції підкріплюються виробленими нормами моралі, міфами про Прометея, Дедала та Ікара, Вавилонську вежу. Трансгуманісти вважають, що люди демонструють природне для них заперечення, в основі якого відсталість мислення. Коли ж вони побачать нові можливості в дії, то приймуть їх як даність.

Особливу роль у популяризації ідей трансгуманістів відіграв англійський геронтолог Обрі де Грей, який зовні нагадує проповідника й має відповідну силу переконання. Він керує некомерційною організацією SENS, мета якої — знаходження способів запобігання старінню. Де Грей розглядає старіння і смерть як виліковні хвороби, тож вважає, що небажання займатися цими проблемами подібне до злочину, геноциду, через який гинуть мільйони людей. Де Грей висловлює переконання, що збільшення швидкості розвитку технологій у царині подовження життя дадуть змогу з кожним роком збільшувати середню тривалість життя більш ніж на рік. Після цього буде досягнуто переломного моменту, коли збільшення віку не означатиме збільшення ймовірності смерті наступного року.

Опір ідеям трансгуманізму та аргумент про те, що смерть надає життю сенсу, де Грей вважає інфантильною і дурною позицією, спробою раціоналізувати те, із чим доводиться миритися, свого роду стокгольмським синдромом — прив’язаністю до власного мучителя. Сам де Грей бачить себе кимось на кшталт рятівника, який намагається запобігти масовому знищенню людей. Перша мета де Грея — відтермінувати старість за допомогою медичних технологій, своєчасної діагностики та відновлювальних процедур. Другий більш масштабний крок (SENS 2.0) здається більш фантастичним. Передбачається, що протягом кількох десятиліть медицина просунеться вперед так далеко, що зможе продовжувати життя на сотні років.

Інший яскравий представник руху — Лора Демінг, яка називає смерть від старіння найбільшою проблемою, що стоїть перед людством. Лора в чотирнадцять років вступила до магістратури біологічного факультету Массачусетського технологічного інституту, а в сімнадцять отримала стипендію фонду Пітера Тіля Thiel Foundation Fellowship для особливо обдарованих студентів за допомогу в створенні першого венчурного фонду, який займається дослідженнями збільшення тривалості життя. У цей напрям її привели особисті мотиви та роздуми про невідворотність згасання людського організму і смерті, які мучили її ще з дитинства. Вона не розуміла, чому ніхто не працює над позбавленням людини старості й не вважає руйнування тіла, спричинене нею, хворобою та чимось неправильним. В інтерв’ю автору вона звернула увагу на проблему сучасної медицини: безліч фармацевтичних компаній, по суті, займаються усуненням симптомів — лікуванням раку, діабету, хвороби Альцгеймера. Але практично немає компаній, які працюють над викоріненням причини — пошуком ліків проти старіння.

Прихильники сингулярності вважають, що вже в найближчому майбутньому людина зіллється з машинами

Під сингулярністю розуміють епоху, що наближається, коли штучний інтелект буде значно перевершувати інтелект людини, коли все біологічне життя підкориться технологіям, а всі проблеми світу буде вирішено за їхньою допомогою.

Першим принципи сингулярності, як постлюдської ери, виклав математик і письменник-фантаст Вернор Віндж у доповіді на конференції NASA 1993 року. Він стверджував, що в недалекому майбутньому людство створить надлюдський інтелект, після чого людська ера закінчиться. Процес цей не зупинити, він невідворотний. Настання сингулярності може ознаменувати не тільки розв’язання всіх проблем людства, а і знищення людини як виду. Ці ідеї надалі розвинув Рей Курцвейл — культова в Кремнієвій долині постать, винахідник, підприємець і письменник, який 2012 року став директором Google з інженерних питань.

За прогнозами Курцвейла, людство досягне сингулярності вже до середини XXI століття.

У його уявленні це ознаменує початок ери технологічного достатку та верховенства розуму над матерією. В основі переконаності Курцвейла лежить «закон прискореної віддачі»: розвиток технологій має експоненціальний характер, вони ускладнюються з дедалі вищою швидкістю, пристрої стають дедалі меншими, а їхні обчислювальні здібності — дедалі потужнішими. Передбачається, що незабаром саме розвиток технологій стане рушійною силою еволюції. Комп’ютери будуть частиною нас самих (або ми будемо їхньою частиною), вони радикально розширять наші фізичні та розумові здібності.