1

Живіть усвідомлено, аналізуйте свої думки та вчинки

Більшість людей проживає своє життя, образно кажучи, не приходячи до тями, тобто механічно, наосліп, подібно до сновид. Ми дуже рідко замислюємося про причини своїх вчинків, про мету, якій вони служать, та й чи є ця мета? А тим часом еволюція особистості та прогрес людства безпосередньо пов’язані з розширенням свідомості.

Свідомість — основний інструмент виживання. Вона допомагає нам орієнтуватися в навколишньому світі, посилає сигнали та визначає дії. Ми можемо за допомогою свідомості проявити всі наші здібності або ігнорувати цей наш засіб виживання. Що менше свідомості в нашій діяльності, то нижче наше почуття самоповаги.

Важко звикнути до думки, що ми майже не використовуємо свідомість, але Бранден наводить безліч знайомих усім прикладів. Більшість людей люблять ухилятися від неприємних фактів, просто «не думаючи про це»: недарма в більшості мов такий поширений вислів «навіть думати про це не хочу». Хтось знає, що його робота йому не подобається, але не хоче думати про те, що час її змінювати. Хтось бачить проблему, але сподівається, що із часом вона розсмокчеться сама. Чого, звісно, не відбувається. Жити усвідомлено за Бранденом означає не тільки бачити та знати, а й реагувати на це. Якщо ви вчинили погано, недостатньо одного лише усвідомлення цього факту, який ви, найімовірніше, постараєтеся швидше забути. Потрібно виправити свій вчинок — наприклад, попросити вибачення в людини, якій ви нагрубили.

Усвідомленість — це повага до реальності.

Вона виключає позицію «якщо я не звертатиму на це уваги, воно перестане існувати». Не завжди нам подобається те, що ми бачимо, але ми маємо бути готові визнати це як факт. Якщо лікар рекомендує хворому операцію, а хворий боїться її, це не означає, що він може спокійно прожити й без неї — хоча саме така позиція найбільш зручна.

Уникнення усвідомленості характерне для залежних людей. Алкоголіки та наркомани страждають від власного безсилля, відчуваючи тривогу і страх. І щоби позбутися цих почуттів, приймають нову дозу. Проблема нікуди не зникла, зате свідомість майже відключається за допомогою дози. І щоб тримати її відключеною, дози потрібні дедалі більші й більші. Усвідомленість — ворог алко- і наркозалежних. Те саме відбувається й у саморуйнівних стосунках, коли людина, не маючи сил їх розірвати, ніби дурнішає на очах і не бажає бачити й реагувати на очевидне. Хто з нас, озираючись на деякі епізоди біографії, не казав собі: «Про що я тільки думав?».

Вправа на розвиток усвідомленості. Суть її в тому, щоби писати неповне речення (можна зачитувати його на пристрій, що записує): «Для мене жити усвідомлено — це…” і потім продовжити його будь-якими кінцівками (не менш як шість), які першими спадуть на думку, до того ж записати їх якомога швидше, протягом кількох хвилин. Потім перейти до наступної частини: «Щоб моя усвідомленість підвищилася на 5 %, я буду робити…” (у сфері того, що найбільше турбує — робота, фізичний стан, стосунки тощо) — і теж вигадуватиму щонайменше шість закінчених варіантів. Такі вправи треба намагатися робити щодня, змінюючи запитання про усвідомленість за своїм вибором. Це впорядковує думки й дисциплінує розум, привчає нас керувати його зазвичай хаотичною роботою.

2

Вчіться приймати себе

Самоповага, висока самооцінка неможливі без самоприйняття. Самооцінка — це те, що ми переживаємо, а самоприйняття — те, що ми робимо і водночас схвалюємо себе.

Здавалося б, будь-яка людина в рамках розумного егоїзму має приймати себе, але насправді це не так. Багато хто відкидає себе на підсвідомому рівні, що унеможливлює саморозвиток і веде до деградації та психічних розладів. Поки цю проблему не вирішено, людині не допоможуть жодні ліки. Самоприйняття передбачає відмову від ненависті до себе. І досвідчений психотерапевт намагається викликати самоприйняття в людині навіть із найнижчою самооцінкою, пробуджуючи в ній волю до життя.

Прийняття себе — перший крок до самоповаги.

Нам можуть не подобатися якісь наші риси характеру чи зовнішності, головне — щоб ми приймали себе загалом, з усіма недоліками та чеснотами. Ми приймаємо й почуття, які не завжди приємні, і вчимося з ними справлятися. Приймаємо наші помилки, щоб мати змогу їх виправляти та винести урок на майбутнє. Без цього немає подолання. Неможливо боротися з проблемами, помилками, неприємними нам рисами особистості, не визнаючи їх. Коли ми приймаємо себе, ми стаємо другом собі. Це не означає, що ми готові все собі пробачити, навпаки — прийняття знижує ймовірність повторення проступків.

Приймати потрібно й наші негативні емоції, з тим, щоби потім впоратися з ними. Як приклад Бранден наводить історію жінки, яка влаштовувала чоловікові скандали щоразу, коли він їхав у відрядження. Бранден попросив її описати фізичні відчуття, які вона відчуває, впадаючи в гнів. Вона описала сором у грудях і важкість у животі. Поступово гнів змінився тривогою, а тривога — почуттям страху самотності. Увесь гнів, спрямований на чоловіка, викликався саме цим страхом. Прийнявши його, жінка змогла з ним боротися.

Вправа, що допомагає самоприйняттю: