1

Живіть сьогоденням, сконцентруйтеся на тому, що робите зараз, а не на тому, що трапиться в майбутньому

Сеппала розповідає про те, як навчалася в аспірантурі в Стенфорді. Повітря, за її висловом, дзвеніло в цьому місці — так багато в ньому було блискучих можливостей, талановитих студентів, нобелівських лауреатів, які читали лекції. Успіх буквально пронизував атмосферу.

Але не тільки успіх — повітря дзвеніло і від хронічної тривоги та постійного напруження. Нерідкі були випадки самогубств. Як потім зрозуміла Сеппала, студенти весь час думали про майбутнє, чим приводили себе в стан хронічного стресу. Вони хапалися за все одразу, боячись запізнитися, бралися за одне завдання, не закінчивши іншого, і зовсім не вміли насолоджуватися життям.

Джекі, одна з її студенток, розповідала, що тільки-но вона вступила до Стенфорда, як на неї навалилося безліч зобов’язань. Вона ледь справлялася з ними, але один із її професорів сказав їй, що треба продовжувати досягнення, щоб іти в ногу з однокурсниками. У 19 років вона подала заявку на стипендію, і в рамках її стипендії її попросили описати, чим вона планує займатися під час навчання, яку кар’єру збирається будувати в найближчі 10 років. Її ніби штовхали в майбутнє, і вона повинна була лізти зі шкіри геть заради нього, жертвуючи сьогоденням і працюючи на знос.

Більшість студентів чули від батьків, що їхнє життя колись буде дуже успішним, якщо вони заради цього викладатимуться на повну, працюватимуть до сьомого поту. Постійна орієнтація на досягнення змушує жертвувати сьогоднішнім благополуччям.

Немає нічого поганого в мріях про майбутнє. Людям подобається йти до своєї мрії, вони більше цінують те, заради чого наполегливо працювали. Але якщо наша завзятість переростає в трудоголізм, це згубно впливає на тіло й розум і, як не дивно, заважає справжньому успіху.

Трудоголізм призводить до психологічного вигоряння, емоційного виснаження, незадоволеності життям, яке складається з однієї лише нескінченної роботи. Коли бракує відпочинку, виникає стрес, у результаті людина працює хоч і довше, але гірше та менш продуктивно. Коли ми зосереджені на тому, що ще потрібно виконати в майбутньому, наша увага розсіюється, і ми відриваємося від поточного завдання.

Тяга до досягнень може зіпсувати стосунки з колегами, породжуючи атмосферу суперництва й недовіри.

У сім’ї теж зростає напруга — адже трудоголіку вічно ніколи звернути увагу на близьких.

Зовсім інша річ, коли ми повною мірою відчуваємо, що відбувається навколо нас: взаємодіємо з оточенням, а не змагаємося з ним, не відвертаємося ні на переживання про минуле, ні на роздуми про майбутнє.

Залишайтеся в сьогоденні постійно. Для цього корисно розчистити робочий стіл від відвертальних чинників, не захоплюватися соціальними мережами, зосередитися на теперішньому моменті. Якщо ви постійно відкладали на майбутнє якийсь неприємний проєкт, краще зайнятися ним одразу, і він обов’язково просунеться.

Зосередженість на сьогоденні можна натренувати за допомогою простих дихальних вправ. Крім того, у момент, коли ви отримуєте задоволення (емоційне або фізичне, наприклад, від смачної їжі), потрібно повністю сконцентруватися на ньому. Не читати й не базікати під час їжі, а повільно смакувати їжу.

2

Замість жити в перенапрузі, краще тренуйте нервову систему для швидкого відновлення після стресу

Ми прагнемо зробити якомога більше і краще: просунутися в професії, мати гарний вигляд, багато заробляти, стати прекрасними батьками. Коли ми відчуваємо це прагнення в розумних дозах, це прекрасно. Але коли воно перетворюється на виснажливі перегони, ми платимо за це високу ціну, відчуваючи постійний стрес.

У людства завжди були проблеми — голод, стихійні лиха, війни, висока дитяча смертність протягом століть. Сьогодні більшості з нас уже не доводиться боротися із цими чинниками, але рівень стресу, як і раніше, дуже високий. А все тому, що стрес помилково вважають важливою умовою і неминучим побічним продуктом успіху. Деякі трудоголіки навіть пишаються своїм божевільним розкладом, відсутністю сну й рідкісними відпустками. Їм здається, що чим більше стресу вони відчувають, тим успішнішими коли-небудь будуть.

Короткостроковий стрес допомагає вижити — він змушує нас правильно реагувати в небезпечних ситуаціях. Зовсім інша річ — стрес хронічний, який шкодить здоров’ю, стосункам і зрештою — роботі.

Як приклад Сеппала наводить молодого банківського аналітика Антоніо Орта-Осоріо з компанії Lloids. Спочатку він прекрасно працював, ним захоплювалися, доручали все нові й нові завдання зі зростаючим ступенем складності. У підсумку настало неминуче нервове виснаження, і він був змушений піти й зайнятися лікуванням. Чутки про його нездоров’я поширилися серед клієнтів Lloids, що призвело до падіння попиту на їхні послуги та цінні папери, що принесло компанії великі збитки.

Тривале напруження послаблює імунітет, спричиняє проблеми з пам’яттю, погано позначається на творчих здібностях і вмінні ухвалювати правильні рішення, що зрештою не може призвести ні до чого хорошого. Людина, що випромінює нервове напруження, отруює життя й оточенню.