1

Є два види обраного болю чи страждань — один може стати джерелом задоволень, інший — джерелом сенсу

Перший — це гостра їжа, страшні фільми, грубий секс, важке фізичне навантаження та інше. Такі відчуття можуть приносити задоволення, посилити приємні враження в майбутньому, задовольнити цікавість, покращити фігуру. Другий різновид обраних страждань вимагає зусиль та терпіння: заняття небезпечним спортом на зразок альпінізму, марафонського бігу та виховання дітей. Простіше кажучи, є страждання заради задоволення та страждання заради сенсу. Тренуючись заради марафону, ми готові до того, що наші важкі зусилля можуть і не призвести до результату, але вступаємо в змагання. Іноді ми перемагаємо, іноді програємо. Але ніхто не брав би участь у змаганнях, знаючи, що ніколи не програє. Всемогутність, зазвичай нудна.

Блум наводить епізод із «Сутінкової зони», де померлий гангстер прокидається, як йому здається, у раю. Там є все: гроші, влада, секс, немає жодної боротьби, лише суцільні насолоди. Але кожного дня ​​йому стає все нудніше, він усе більше розчаровується і нарешті проситься в пекло, говорячи, що йому не місце на небі. Йому відповідають, що він і так у пеклі.

Ми змушені терпіти певний біль та дискомфорт, якщо хочемо чогось досягти. Лягаємо під ніж хірурга, щоби позбутися давнього захворювання, сидимо в приймальних держустановах у якійсь справі, мерзнемо на вітрі дорогою до роботи. Біль — це частина боротьби, терплячи його, ми в майбутньому здобуваємо переваги.

Важко уявити собі життя без болю, принаймні фізичного, але таке можливо. Є люди з вродженою анальгезією: вони розуміють, що забилися, чи їх вдарили ножем, але нічого не відчувають. Їхній мозок не сприймає ці відчуття як біль, і тому вони не прагнуть їх уникати. Здавалося б, не відчувати болю — це подарунок долі, але люди з анальгезією рідко доживають до 20 років — вони не вміють запобігати травмам і уникати небезпечних ситуацій.

Є й інший симптом, більш рідкісний і загадковий, больова асимболія. Люди відчувають біль і описують його, але не вважають його неприємним чи нестерпним. Вони готові брати участь у медичних випробуваннях та хворобливих експериментах, від яких звичайні люди відмовляються. Свої відчуття вони висловлюють як «трохи боляче, але цілком терпимо». Біль турбує їх набагато менше, ніж здорових людей. Ці два симптоми можна порівняти з анальгетиками. Є ліки, що забезпечують повну анестезію, і ті, що просто пом’якшують біль.

Можна порівняти асимболію з переживаннями в повсякденному житті. Людина почала відчувати тупий біль у лівій верхній частині грудей, що відлунює в руку. Вона іде до лікаря, побоюючись, що це проблеми із серцем, але лікар запевняє її, що вся справа в запаленні м’язів, яке скоро минеться. Коли зникне страх, біль перестане відчуватися як сильний.

Якщо в реальному світі ви раптово зустрінете справжнього тигра, який може вас атакувати, ви відчуєте жахливий страх, і це буде негативним досвідом. Будь-яка людина знає, що тигр може вбити або скалічити. Але якщо зустріч із тигром відбувається у віртуальній реальності, де ризику немає, буде теж страшно, але інакше, швидше потішно. За такий досвід, не пов’язаний із реальною загрозою, люди навіть готові платити. Про це говорять будинки з привидами та фільми жахів. Що більше страху глядачі відчувають, то більше задоволення зазнають.

Те саме відбувається і з гнівом, і зі смутком. Розгнівані перемовники успішніші, ніж спокійніші, і, як правило, вони перемагають. Багато хто любить сумні пісні: це допомагає відчувати смуток у безпечному контексті, мати над ним контроль. Навіть люди, які пережили любовну драму, які, здавалося б, мусили обходити стороною все, що роз’ятрює їхню рану, із задоволенням слухають сумні пісні: крім смутку, вони відчувають полегшення, розуміючи, що не самотні у своїх стражданнях, що хтось відчуває те саме, що вони.

Так що біль може бути й корисним, і приємним. Насправді негативні та позитивні переживання, на думку автора, не є протилежними. Усе залежить від людської здатності інтерпретувати досвід та реагувати на нього.

2

Будь-якій людині притаманний здоровий мазохізм, прагнення до негативного, щоб урівноважити позитивне

Ця компенсація працює в нашому повсякденному житті. У кожного з нас є приємні та неприємні заняття, і ми певною мірою контролюємо їх, підтримуючи рівновагу.

В одному дослідженні використовувалася програма для смартфонів, щоб у реальному часі впродовж місяця вимірювати активність користувачів. У результаті з’ясувалося, що учасники дослідження дотримувалися так званого принципу гедоністичної гнучкості. Іншими словами, коли вони відчували себе нещасними, вони прагнули того, що робило їх щасливими, і навпаки. Так, у поганому настрої вони зверталися до занять спортом, а в доброму — робили необхідні речі, які не приносили їм особливої ​​радості. Їхні позитивні та негативні емоції перебували в рівновазі.

Нещодавно психолог Пол Розін сформулював термін «доброякісний мазохізм». Він означає отримання з доброї волі певної порції болю та страждань. Загалом це вибір діяльності, яка досить болісна чи неприємна, але не шкідлива.

Весь людський досвід розуміється та оцінюється з погляду розмаїття. Ми можемо добре чи погано почуватися в порівнянні із чимось. Коли досвід не змінюється багато років, він уже не досвід. Якщо в нашому житті, навіть найблагополучнішому, немає контрастів, ми до всього звикаємо й перестаємо зазнавати задоволення.