1

Дегуманізація допомагає подолати психологічні бар’єри, що забороняють вбивати

Для більшості з нас або немислимо вбити іншу людину, або для цього потрібні серйозні причини, наприклад, самооборона, порятунок життя близького або відсіч загарбникам. І все одно необхідне величезне зусилля над собою, щоб спустити курок або заколоти людину багнетом.

Під час військових конфліктів пропаганда стверджує: вбивство ворога продиктоване вищою метою, і тому жодним моральним сумнівам місця немає. Вбивати потрібно в ім’я вищої мети: звільнення країни, позбавлення від рабства, порятунку світу, боротьби зі злом. Але й цього буває недостатньо, щоби пробудити в людях інстинкт вбивати. І тоді в хід іде дегуманізація, тобто представлення ворога недолюдиною, виродком.

Під час Другої світової війни цим прийомом користувалися практично всі. Американські генерали у своїх інтерв’ю називали японців паразитами, а газети друкували карикатури, що зображували японців із тілом жука й характерними вузькими очима. Істота називалася «японська воша», і її, як джерело чуми, потрібно було давити негайно. Подібні статті та карикатури виходили під час бомбардувань Токіо, а потім знищення Хіросіми й Нагасакі за допомогою ядерної зброї. Навряд чи таке стало б можливим, якби не дегуманізація.

Характерно, що дегуманізації піддавалися тільки японці: їх називали щурами, мавпами, комахами. До німців ставилися як до ворогів, але все ж свого виду, як до людей. Американські солдати іноді привозили додому як трофеї японські черепи, але з німцями такого не робили, у всякому разі, про це нічого не відомо.

Та ж дегуманізація спостерігалася й у В’єтнамі, де місцеве населення багатьма американськими військовими розглядалося як таке, що належить до недолюдей. Там теж були відрубування голів, які обмінювалися на грошову винагороду, яку пропонували командири, програвалися в карти або зберігалися як трофей. Точно так само трофеями були вуха, скальпи, носи, зуби, жіночі груди тощо.

В’єтнамців називали дінкамі або гуками, а іракців сьогодні — хаджі. Американські солдати переконували себе, що їх потрібно вбивати, щоб вижити, хоча це було правдою далеко не завжди. Якщо дивитися на них як на людей, тоді не зовсім зручно вбивати їхню худобу, спалювати домівки та ґвалтувати. Але якщо позбавити їх людяності, все ставало набагато простіше.

Дегуманізація не завжди спрямована на вбивство — вона допомагає також рабству і приниженню. Господарі думали про рабів як про тварин: це допомагало їх купувати та продавати, лінчувати та знущатися. Це було з чорношкірими рабами до Громадянської війни в США. Чорношкірих чоловіків вважали тваринами, до того ж небезпечними, схильними до зґвалтувань, крадіжок та вбивств. Тому їх часто лінчували та калічили перед натовпом білих глядачів. Через це пройшли не тільки чорношкірі, а й корінні американці, мексиканці, китайці, а також білі, які вступали в міжрасові зв’язки.

І хоча лінчування в наш час відійшло в минуле, багато хто досі ставиться до зовні несхожих на себе людей з великим упередженням. Дегуманізація — не пережиток минулого, їй піддаються не тільки погані люди, але практично будь-які.

2

Ідеологи дегуманізації щиро вірять у свої ідеї

У концепції автора дегуманізація — не одне й те саме що расизм, але саме з расизму вона може розвинутися. Спочатку групу людей вважають расово чужою, попри те, що саме слово «раса» належить до роду людського. Але в ній нібито є свої недолюди, істоти, несхожі на людей.

Свого часу було дегуманізовано євреїв, причому задовго до розквіту нацизму в Німеччині. І в Німеччині, і в інших країнах Європи їх зображували у вигляді свиней і поросят на храмах і громадських будівлях: або повністю, або з тілом свині та головою людини. Потім цей образ закріплювався в письмових джерелах — газетах і брошурах, що розписують любов свиней-євреїв до бруду.

Нацистські ідеологи стверджували, що єврей тільки зовні виглядає як людина, але всередині нього або немає зовсім, або мало людського. Їх порівнювали зі свинями та щурами в пропагандистських фільмах, промовах, брошурах і книгах. Їхня расова приналежність стала приводом для дегуманізації.

Євреї були расовою меншиною, і за Нюрнберзькими законами 1935 року вони в Німеччині були позбавлені громадянських прав. Свого часу на американському Півдні було ухвалено закони Джима Кроу, згідно з якими раби не мали людських прав.