1

Колапс суспільства може бути спричинений не лише екологічними причинами, а й додатковими чинниками

Даймонд виділяє п’ять основних чинників, що сприяють колапсу.

Перший — руйнування довкілля, другий — зміна клімату, третій — ворожі сусіди, четвертий — торгові партнери, п’ятий — ставлення суспільства до довкілля.

Шкідливий вплив першого чинника — руйнування довкілля — залежить від властивостей поселення, від того, скільки дерев вирубується і скільки насіння проростає. Розглядається і вразливість довкілля, та його  здатність відновлюватися після завданої шкоди, яку називають стійкістю. Можна підрахувати вразливість і стійкість майже будь-якого ресурсу: ґрунту, лісів, полювання, риболовлі та ін. Якщо вразливість переважає, виною тому або хижацьке ставлення людей, або нестійкість і слабкість довкілля, або те й інше одночасно.

Зміна клімату нині пов’язана з глобальним потеплінням через антропогенний чинник. Клімат може змінюватися і з природних причин протягом тривалого часу: через виверження вулканів, що викидають пил в атмосферу, зміни сонячної радіації, усунення земної осі тощо. Так, виверження індонезійського вулкана Тамбора у квітні 1815 року викликало глобальне похолодання: пил піднявся у верхні шари атмосфери, і до Землі доходило менше сонячного світла, ніж зазвичай. Це спричинило літні заморозки та неврожай.

Наші пращури жили менше, ніж сучасні люди, і не могли простежити тривалих періодів кліматичних змін. Коли закінчувався період підвищеної вологості з дощами, люди вже не пам’ятали, що йому передувала довга посуха. Суспільство не було готове до таких змін і не встигало запастися всім необхідним на випадок неврожаю чи посухи. Таке відбувається й зараз: із закінченням сприятливого періоду з’ясовується, що колишнє господарювання вже не застосовне в кліматі, що змінився. Але якщо сьогодні можна організувати гуманітарну допомогу в райони, що постраждали від посухи, або регулярно відкладати запас на чорний день, то в минулому такі зміни були більш болючими.

Не для всіх зміни клімату були нещастям: комусь вони сприяли, якщо їм клімат змінювався на краще. Отже, зміни клімату не завжди виявляються фатальними, для повного колапсу потрібні й інші чинники.

Ворожі сусіди були катастрофічною загрозою для сильного успішного суспільства. Люди поступово навчилися ладнати з тими, хто живе поблизу, принаймні не воювати з ними без суттєвого приводу. Але якщо суспільство слабшає з якихось причин, вороги швидко підіймають голову і прагнуть його поневолити чи знищити. Однак військова поразка, як вважає Даймонд, не причина, а швидше наслідок колапсу. Так, на Римську імперію часто відбувалися напади варварських племен, але їх вдавалося успішно відбивати. Проте зрештою варвари перемогли.

Це ж сталося з імперією кхмерів, розбитою тайськими сусідами, мікенською Грецією та іншими країнами Середземномор’я, захопленими «народами моря» у бронзовому столітті.

Четвертий чинник пов’язаний з поведінкою торгових партнерів, як дружніх, так і нейтральних, і навіть ворожих. Поки від партнерів йде підтримка, зменшується можливість нападу ворожих сусідів. Якщо партнери поводяться недружньо або просто слабшають і вже не в змозі підтримувати, цей факт врахують і використають вороги.

П’ятий і дуже важливий чинник — ставлення суспільства до проблем, які можуть спричинити колапс. Якщо суспільство бачить, що ліси ось-ось будуть винищені, воно вживає активних дій, щоби цього уникнути. Але є й інші приклади — острів Пасхи, Мангарева та Гренландія, де реакція була іншою, що призвело до колапсу.

2

Якщо природні ресурси витрачаються без поновлення, настає колапс

Один із найбільш яскравих прикладів колапсу є острів Пасхи. Катастрофі сприяли як антропогенні, так і географічні, і кліматичні чинники. Острів дуже віддалений від екватора, а тому море біля нього досить холодне. Дощі випадають рідко, вулканічного попелу, цього природного добрива практично немає. Він сильно віддалений від сусідніх островів і водночас один із найменших. Усі ці чинники роблять його вразливим до знеліснення.

До кінця ХХ століття на острові Пасхи не залишилося жодного дерева, а населення скоротилося на 90 відсотків у порівнянні з XVI ст. Що ж сталося?

Екосистема острова була надзвичайно тендітною та вразливою. Відстань від інших островів не давала змоги швидко переміщатися в інші місця, щоби поповнити запаси всього необхідного. Тому населення було змушене затято експлуатувати свої мізерні ресурси, поки від них практично нічого не залишилося. Відіграв свою роль і людський чинник.

За 200 років ліс було вирубано повністю, до останнього дерева. Разом із ним зникли і їстівні рослини, і лісові ягоди, і місцева фауна, чому сприяли й щури, які прибули на човнах разом із першими поселенцями.

Сировини для виготовлення начиння, тканини, мотузок, кори для виробництва тканин практично не залишилося. Без лісу та канатів неможливо було транспортувати та встановлювати статуї, а також будувати човни для лову риби та подорожей.

Колись острів Пасхи населяли 12 племен під керівництвом одного головного вождя та 12 вождів рангом нижче.

Міжусобиць не було, доки ресурсів вистачало на всіх. У міру того, як вони зменшувалися, стосунки ставали напруженими.

Кожен клан намагався робити статуї краще й більше, а коли стало зовсім погано, вони почали ламати статуї один одного. І навіть у найвідчайдушніші часи люди намагалися за будь-яку ціну ставити великі статуї, сподіваючись, що у такий спосіб зможуть подати якийсь знак вищим силам, що становище критичне. Багато археологів вважають, що люди розбивали статуї в гніві та розпачі, коли зрозуміли, що моаї не збираються втручатися.

Це, звичайно, лише посилювало ситуацію. У холодні ночі після зникнення лісів стало нічим обігрітися, крім сухої трави та відходів землеробства. Навіть за низькорослі чагарники точилася боротьба. Змінився і спосіб поховання: якщо раніше тіла кремували, то тепер, за відсутності палива, їх почали муміфікувати та ховати. Птахи покинули острів, коли зникли ліси. Зменшилася кількість молюсків, і в дикій природі єдиним джерелом м’яса були лише щури.