1

Творчі особистості  та соціальні структури доповнюють і покращують одне одного

Люди залежать від постійного спілкування з іншими, адже саме це допомагає підтримувати організованість свідомості. Людині необхідно розмовляти з будь-ким, бо саме в бесіді, висловлюючи думки, вона несвідомо їх впорядковує. Щоби бути зрозумілим, вона намагається висловлюватися чітко, відсіювати зайве та виділяти головне.

Люди існують серед інших людей, а не самі по собі. Вони залишаються психічно здоровими ще й тому, що оточення нагадує їм як думати, розмовляти, діяти.

Коли людина діє помилково, оточення буде коректувати її поведінку — переконувати, критикувати, насміхатися, підіймати брови або ж просто звертати увагу на неправильність дій. Вони можуть надсилати невербальні сигнали й необхідно вчасно їх розпізнати.

Оточення не зобов’язане бути доброзичливим, набагато частіше воно спричиняє занепокоєння та розчарування. Проте соціальна взаємодія необхідна, адже вона допомагає спостерігати за своєю поведінкою збоку. Соціальний світ вказує на особливості нашої поведінки.

Соціальна взаємодія важлива на етапі втілення в життя наших планів. Формуючи майбутні дії, нам необхідно взяти до уваги реакцію оточення. Як вплинуть на нього наші починання? Щоб це усвідомити — необхідно спілкуватись і розмовляти.

Для втілення планів у життя, важливі належні навички, для розвитку котрих, своєю чергою, необхідна соціальна взаємодія та співпраця.

Водночас в одних співпрацювати виходить краще, а в інших гірше, залежно від здібностей. Усе це породжує ієрархічну структуру, своєрідний соціальний інститут, для ефективного виконання завдань.

Усі соціальні істоти знають своє місце в ієрархії, навчаються в інших членів своєї групи та усвідомлюють свою позицію в ній. Це властиво не лише людям. Шимпанзе добре розуміють свій соціальний світ, знають що важливо і хто важливий, і в кого саме привілейований доступ до спарювання та інших благ. Від цього розуміння залежить їхнє виживання.

Діти з раннього віку, під час гри, визначають загальну мету з іншими учасниками. Гра — це перший соціальний інститут. Саме під час гри ми навчаємося регулювати емоції та мотивацію, співпрацювати, змагатися, шукати спільну користь. Життя — це своєрідна серія колективних ігор, від дитячого садочка, до робочого місця. Найкращий гравець — це не переможець, а той, кого із задоволенням знову і знову запрошують до гри. Адже він чесний з іншими й дотримується правил.

На початку він готовий зайняти місце внизу ієрархії, щоб спостерігаючи навчатися нового в більш досвідчених гравців, розвивати вдячність та смиренність. Герої багатьох казок — недосвідчені дебютанти, які поступово крокують до становлення. Це й Гаррі Потер, і лев Сімба, і маленький Моїсей (який чудом зберіг життя) та багато інших.

Важливо не лише набиратися досвіду й мудрості в старших, але і спілкуватися з рівними, з однолітками, проявляти готовність віддавати та брати. Так формується дружба й відбувається це все в самому ранньому віці.

Люди зі здоровим честолюбством і лідерськими якостями, легко вписуються в соціальні інститути, стрімко підіймаючись до вершини ієрархії. Їх не варто плутати з природженими тиранами, які прагнуть контролювати інших і насолоджуватися владою, йдучи до неї будь-яким шляхом.

2

Знайдіть героя, на якого б хотіли бути схожі

З давніх часів до нас дійшли історії, у яких показувалася сутність різних епох і їх сучасників. У цих історіях діють різні герої, захоплюючи нашу уяву й надихаючи. Ми намагаємося думати й діяти як улюблені герої, розвиваємо здібності, які б могли залишитися не розкритими все життя, якби не історії, що надихають.

Такі історії розвивають нашу здібність розуміти свою поведінку, виходячи за звичні рамки. Вони навчають нас сміливо йти на зустріч невідомому, розуміти зло й боротися з ним, перетворюють хаос у порядок, демонструють ким би ми могли бути.

Ми розвиваємося і рухаємося вперед завдяки тому, що саме заволоділо нашою увагою: наприклад, кохання, спорт, наукова чи суспільна проблема, мистецтво, драматургія чи література. Як тільки увагу захоплено, ми відчуваємо поривання, яке несила контролювати та повністю занурюємося в те чи інше захоплення. Нічого подібного не відбувається, якщо ми до чогось байдужі. Наші захоплення самі нас обирають, але для цього необхідні захопливі історії. Ми захопимося тією, яка вплине найдужче.