1

Будова мозку вже добре  вивчена, проте в наших знаннях залишається ще багато прогалин

Багато хто вважає мозок центральним пунктом управління, який контролює організм, не бувши його частиною. Однак правильніше уявляти його як розгалужену систему з безліччю «мацак», що простягнулися по всьому тілу.

З їхньою допомогою головний мозок регулює функції внутрішніх органів і отримує від них сигнали про зміни. Є популярні статті та книжки, що описують розгалужену мережу нейронів у животі як «другий мозок», відокремлений від головного. Насправді це частина розгалуженої мережі головного мозку.

Мозок впливає на тіло не тільки за допомогою нервів, а й за допомогою гормонів. У процес вироблення гормонів залучені гіпоталамус, гіпофіз та інші глибинні структури мозку. Гіпофіз — центральний орган ендокринної системи, від його роботи залежить стан усіх залоз нашого тіла.

Вигляд і текстура мозку незвичайні. У нього блискуча поверхня, тому може здатися, що він подібний до пружного желе, від якого все відскакує. Якщо насправді до нього чимось доторкнутися, то предмет без зусиль увійде всередину мозку.

У черепній коробці мозок плаває — від механічних впливів його захищає природний амортизатор — ліквор, спинномозкова рідина.

Найважливіший шар мозку — кора (церебральний кортекс). Це його зовнішня оболонка, вона складчаста і схожа на волоський горіх. Завдяки складчастій структурі мозок збільшує площу своєї поверхні. Кора і є «сіра речовина» — тіла нейронів. Кожен нейрон пов’язаний з іншими безліччю ниткоподібних сполучних відростків (біла речовина мозку). Через вхідні відростки, дендрити, нейрону надходять сигнали від інших нейронів. Через вихідні, аксони, нейрон посилає сигнали іншим нейронам. Через відростки нейрони обмінюються електричними сигналами, причому аксони й дендрити ніколи не стикаються фізично, між ними є простір, який називається синапсом. Через синапси проходять хімічні посередники — нейромедіатори (дофамін, серотонін, епінефрин (адреналін) і гістамін). Цей обмін електрохімічними сигналами та створює весь наш суб’єктивний досвід, усі наші думки та почуття.

У корі головного мозку виділяють чотири частини, або частки, названі за їхнім місцем розташування: лобова, тім’яна, потилична, скронева. У кожної частки є своя спеціалізація.

Лобова частка спеціалізується на мовленні, математичних обчисленнях, формуванні мотивації та поведінки, спрямованої на отримання заохочення. Префронтальна кора, яка є частиною лобової частки, відповідає за процес прийняття рішень, постановку цілей, виконавчі функції. Саме префронтальна кора є тією ділянкою, яка робить нас розумними.

Тім’яна частка відповідає за сенсорне сприйняття та відчуття. У цій ділянці міститься сенсорна карта тіла.

Потилична частка спеціалізується на обробці зорової інформації.

Скронева частка відповідає за сприйняття й опрацювання звуків і розуміння мови. Стимуляція цієї частки може провокувати звукові галюцинації. Одного разу під час операції автор торкнувся точки в цій зоні, на що пацієнт сказав, що чує реп у виконанні Кендріка Ламара.

Чотири зони кори утворюють зовнішню оболонку мозку. Але під корою знаходиться ще безліч життєво важливих зон:

• гіпокамп, який критично важливий для роботи пам’яті;
• мигдалеподібне тіло — амигдала — вона проєктує сильні емоції;
• таламус, через який проходять потоки вхідних і вихідних даних;
• гіпоталамус, який керує виділенням гормонів;
• мозочок, який відповідає за поліпшення рухової функції, координацію рухів;
• стовбур мозку, який керує базовими фізіологічними функціями: диханням, серцебиттям, больовою чутливістю.

Попри безліч серйозних досліджень, досі не розгадано загадку виникнення свідомості та немає чіткої відповіді на запитання, як мозок породжує розум. Є безліч і інших білих плям у нашому розумінні роботи мозку.

Так, дослідження мозку Альберта Айнштайна показало, що в ньому було значно більше гліальних клітин (нейроглій), ніж у мозку середньої людини. Нейроглії слабо досліджені, відомо лише, що вони оточують нейрони, постачають їх поживними речовинами й виконують очисну функцію, але судячи з усього, цим їхня роль не обмежується.

Тривалий час вважалося, що різні відділи мозку спеціалізуються тільки на чітко визначених завданнях. Однак потім стало зрозуміло, що нейрони можуть брати на себе нові завдання і що наш мозок пластичний. Нейропластичністю в нейробіології називають здатність мозку передавати функції пошкоджених структур іншим структурам. У більш загальному розумінні нейропластичність — це здатність мозку змінюватися і підлаштовуватися під умови.

Кілька порад щодо розвитку нейропластичності:

• Тренуйте не ведучу руку: виконуйте нею звичні для ведучої руки дії, вчіться грати на музичному інструменті. Завдяки цьому ви активізуєте бездіяльні нейрони кори.
• Вивчайте іноземну мову. Так ви розширите ділянку мозку, що відповідає за мову, що знизить ризики зниження когнітивних здібностей у похилому віці.
• Будуйте маршрут самостійно, не покладаючись на навігатори.

2

Когнітивні здібності залежать не тільки від спадковості, а й від середовища

Для успіху в житті одного лише інтелекту недостатньо. Він бачив, як відмінники, яким пропонують роботу та престижну спеціалізацію нейрохірурга, не витримують напруги та швидко здаються. Під час іспитів їх перевіряють на знання теми, але не перевіряють їхні технічні навички, здатність витримувати напругу, не губитися, вміти взаємодіяти з колегами.

Інтелект важливий, але лише його одного недостатньо, необхідний ще й емоційний інтелект. У нього, як і в інтелекту, теж є своя локалізація в мозку. Це лобова частка, яка відповідає за емоційний і соціальний самоконтроль, управління емоціями та інші вищі когнітивні функції. У разі пошкодження цієї ділянки людина може діяти неадекватно й некеровано.