1

Філософія стоїцизму зародилася в античному світі, але дійшла до наших днів

Стоїцизм — дуже практична філософія. У ній мало абстрактних міркувань про будову світу, у центрі цієї філософії питання про те, як прожити хороше життя. А це питання залишається актуальним завжди.

Марк Аврелій був останнім відомим стоїком античного світу. Стоїцизм виник майже за 500 років до народження імператора. Першим стоїком і засновником стоїцизму вважається Зенон Кітійський — торговець із кіпрського міста Кітіон (сучасна Ларнака), який під час шторму зазнав кораблетрощі біля грецького порту і втратив усе своє майно (на своєму судні він віз цінний вантаж — пурпурний барвник, що видобувався з молюсків). Спустошений і зубожілий, Зенон вирушив до Афін. Там він познайомився з вченням Сократа, невдовзі приєднався до школи кініків, а потім заснував свою власну школу — стоїцизм, що отримала назву за місцем викладання — Писаній стої — критій колонаді, популярній в античній архітектурі. Стоїцизм має багато спільного з кінізмом — вченням, послідовники якого розвивали самодисципліну, вміння справлятися з життєвими негараздами, зневажали умовності та практикували простоту життя, що часом доходить до крайніх проявів. У кінізмі Зенона не задовольняв надмірний аскетизм, суворість і радикальність, тому він переробив вчення кініків і набув багатьох послідовників. Зенон вчив, що треба цінувати мудрість більше, ніж багатство та репутацію. Свою корабельну аварію він називав своєю найвигіднішою пригодою.

Після смерті Зенона справу продовжили його учні та послідовники — Клеанф, Хрісіпп із Сол, Антипатр із Тарса та інші філософи, на жаль, більшість напрацювань яких втрачено. Попри занепад вчення в Стародавній Греції, воно відродилося в Римі, де стало асоціюватися з іменами Сенеки, Епіктету, Гая Музонія Руфа, Марка Аврелія та його вчителя — Юнія Рустика. Для багатьох римських стоїків характерно те, що вони не були філософами у звичному розумінні відірваними від життя дивакуватими мрійниками. Вони були активними громадянами своєї країни, які безпосередньо брали участь у її справах. Сенека був одним із найвпливовіших римських політиків і найбагатших людей свого часу. Епіктет був колишнім рабом, а згодом став відомим учителем, його учнем був високопоставлений римський сенатор, історик і географ Флавій Арріан (він же й записав лекції Епіктету, які дійшли до наших днів). Вчитель Марка Аврелія Юний Рустик був консулом та префектом.

Останній відомий представник класичного стоїцизму, Марк Аврелій, народився 26 квітня 121 н. е. Ім’я Аврелій він отримав пізніше, а в дитинстві його звали Марк Анний Вер. Його сім’я жила в невеликому місті в римській провінції на території сучасної Іспанії. Коли йому було лише три роки, помер його батько, який походив із почесного римського роду. Дід Марка Аврелія за батьківською лінією був римським консулом, а сестра батька — дружиною імператора Антоніна Пія. Антонін Пій усиновив Марка Аврелія і пізніше одружив його зі своєю дочкою Фаустиною, а потім передав йому трон. Сам Антонін Пій також був усиновлений імператором Адріаном, з яким дружив дід Марка Аврелія за батьківською лінією. Це імператор Адріан порадив Антоніну Пію всиновити юного Марка, який із раннього віку демонстрував гідні правителя якості. Хлопчик здобув дуже хорошу освіту, а також навчався риторики та виявляв цікавість до філософії. Він мав кілька вчителів стоїцизму, найбільш відомий із яких — Юний Рустик.

У віці 34 років Марк Аврелій став імператором, він правив разом зі своїм братом з усиновлення Луцієм Віром, який з усіх боків був протилежністю Аврелія, попри таку ж освіту та оточення. Після смерті Луція Марк Аврелій правив одноосібно. Його правління припало наприкінці Золотого віку Римської імперії, а він для багатьох був ідеалом мудрого правителя. У 160-ті роки. Марку Аврелію доводилося брати участь у численних військових походах. Попри нелюбов до воєн, він не намагався ухилитися від своїх військових обов’язків і завоював авторитет серед своїх солдатів. Він пише більшу частину своїх «Роздумів» уже в зрілому віці — в 170-х роках. Щоденник служить йому втіхою у важкі часи та нагадуванням про головні істини. На його сторінках він висловлює подяку своїм вчителям, друзям та близьким, які слугували йому прикладом.

Марк Аврелій помер у 180 році у віці 58 років від чуми під час військового походу у Віндобоні (на території сучасного Відня). До нас дійшли історичні свідчення, які говорять про те, що звістка про смерть імператора глибоко засмутила солдатів, простих римських громадян, багато хто плакав. Після смерті Марка Аврелія почався занепад Римської імперії, а стоїцизм почав розчинятися в інших філософських та релігійних течіях. Однак він не зник. Ідеї ​​стоїків надихали мислителів, письменників, учених та політичних діячів, а в ХХ столітті — психологів. Зараз стоїцизм переживає нове народження — з’являється безліч книг, призначених для сучасного масового читача, перевидаються класичні праці стоїків, виник рух «Сучасний стоїцизм».

2

Стоїки вчили жити у злагоді зі своєю природою, але це не означало потурання своїм пристрастям

Чому вчили стоїки? Попри те, що здебільшого їхні праці втрачено, ми можемо судити про їхнє вчення на підставі трьох основних джерел: листів Сенеки, записаних навчань Епіктету та щоденника Марка Аврелія. Для стоїків головна мета — жити в злагоді з природою, що означає жити мудро та доброчесно. Жити в злагоді з природою не означає йти на поводу у своїх тваринних інстинктів. Навпаки, стоїки звертали увагу на те, що люди — мислездатні істоти, вони мають унікальну здатність до міркування. Відповідно, жити в злагоді зі своєю природою — це керуватися розумом, приймати розумні рішення. Ми наділені здатністю міркувати й оцінювати свої думки та почуття, розуміти, хороші вони для нас чи погані, здорові чи нездорові. Використовувати цю здатність, жити мудро — жити в злагоді зі своєю природою.

Головна чеснота для стоїків — мудрість. Серед інших чеснот стоїків були запозичені ними в Сократа: справедливість, сміливість і поміркованість. Справедливість — це мудрість, яка виражається в соціальній сфері. Сміливість і поміркованість виявляються в умінні впоратися зі своїми страхами та тривогами, не піддатися імпульсам та пристрастям, які заважають жити мудро та справедливо.

Мудрість передбачає вміння розрізняти хороше, погане та байдуже. Добре пов’язане із чеснотою, погане — із пороком, а решта — байдуже. Проте стоїки відрізняли три види байдужого:

• повністю байдуже;
• переважне байдуже — наприклад, багатство, слава, сім’я, здоров’я,
• небажане байдуже — бідність, хвороба.