1

Багато хто дивиться на геніальність та творчість через призму теорії натхненної креативності

Говорячи про талант і геніальність, багато хто має на увазі те, що автор називає теорією натхненної креативності: творчість сприймається як дар згори, на який ми не можемо впливати; як таємниця, яку людський розум не в змозі осягнути. Відповідно до цієї теорії, осяяння можуть відвідати лише обраних геніїв та інтелектуалів, простим смертним вони недоступні. Геніальність — вроджена якість. Або вона є, або немає, і нічого із цим не зробиш. Згідно з іншим аспектом теорії натхненної креативності, основна причина успіху видатних людей полягає в несподіваних осяяннях та натхненні. Нарешті, генії сприймаються, як люди не від світу цього. Теорія натхненної креативності відповідає нашим інтуїтивним уявленням та підтримується масовою культурою. Проте, якщо розібратися, в основі цієї теорії більше міфів, ніж правди.

Такий плідний геній, як Моцарт, видається уособленням теорії натхненної креативності. Книги та фільми слідують «канону» й зображують генія, якому все легко дається і який легко складає геніальну музику з наймолодших років. Але чи так було насправді? Такий образ композитора ґрунтується на листі за авторством нібито самого Моцарта, уперше опублікованому в 1815 році в популярному німецькомовному виданні про музику «Загальна музична газета». У ньому Моцарт описує свій творчий процес, як осяяння, коли музичний твір постає йому вже в готовому вигляді. Однак цей лист виявився фальшивим, його написав не Моцарт, а німецький мистецтвознавець, видавець, музикант та шанувальник Моцарта Йоган Фрідріх Рохліц. Він був автором багатьох інших історій про Моцарта, правдивість яких під великим сумнівом. Однак міф і досі живий.

Справжні особисті листи Моцарта свідчать, що він писав музику не в голові, а сидячи за фортепіано, слухаючи звучання нот. Він дуже багато працював, удосконалюючи свої твори, писав безліч чернеток і ескізів, придумавши для цього спеціальний нотний скоропис. Є й інший міф — про те, що Моцарт написав свій перший концерт у чотири роки. Насправді перший концерт він написав у 11 років, але по-справжньому оригінальний твір написав у 17 років. Він був результатом щоденної багатогодинної практики під наставництвом батька, який почав навчати Моцарта музики, коли йому було три роки. Першими творами Моцарта були перероблення чужих композицій. Отже, Моцарт справді рано створив видатний твір (17 років), але на той час він уже працював із 3 років, тобто мав за плечима 14 років практики під керівництвом кваліфікованого наставника — відомого композитора, скрипаля та педагога Леопольда Моцарта.

У ЗМІ та масовій культурі геніальність і далі розглядається через призму теорії натхненної креативності. Творчість вважається містичним процесом, непідвладним розуму. Наприклад, широко відома історія створення хіта Бітлз «Yesterday»: основна мелодійна лінія пісні прийшла Полу Маккартні уві сні. Здається, ця історія підтверджує теорію натхненної креативності. Але насправді мелодія шліфувалася та доопрацьовувалася впродовж двох років. Крім того, ймовірно, що на неї, як натхнення, мала вплив одна з мелодій Рея Чарльза — учасники четвірки Ліверпуля були його шанувальниками.

Один з основних недоліків теорії натхненної креативності в тому, що через неї люди запевняються у своїй нездатності створити щось варте. Вони вважають, що раз у них одразу не виходить створити шедевр, якщо прозріння ніяк не приходять, якщо геніальні ідеї не народжуються, отже, у них немає таланту й навіть не варто намагатися. Одні, втомившись чекати натхнення, не розвивають свої задатки, стають споживачами, а не творцями, інші так і далі марно очікують проблисків геніальних ідей. Вони можуть проводити мозкові штурми, заохочувати креативність і прагнути інновацій, але це ні до чого не призводить, оскільки вони керуються неправильними міркуваннями.

2

Погляди на творчість та геніальність змінювалися із часом

Якщо теорія натхненної креативності неправильна, чому вона взагалі виникла й поширилася?

Величезну роль на творчість зіграли погляди античних мислителів, які вважали творців інструментами в руках богів. «Геній» у перекладі з латинської означає дух, який опановує людину та захищає її.

У Середньовіччі все змінилося. Творці почали сприйматися як прості ремісники на кшталт шевців і теслярів, справжнім творцем був лише Бог. У художників був вкрай низький соціальний статус, на ієрархічних сходах вони займали становище трохи вище за рабів. Багато хто не підписував своїх творів, залишаючи їх анонімними. Часто твори створювалися групою художників, які працювали в майстернях і дотримувалися стандартів, встановлених Церквою.

Потім розвитку мистецтва надала імпульс торгівля. Вона дала змогу піднестися новому прошарку багатих людей, які почали виявляти цікавість до творів мистецтва. Так розпочалася епоха Відродження. Художників почали шанувати більше, їх спонсорували меценати. З боку розбагатілих покровителів дедалі більше зростав попит на твори мистецтва, з’явилися перші знамениті художники, такі як Леонардо да Вінчі та Мікеланджело. Їх почали сприймати, як геніїв зі своєю індивідуальністю, обдарованих згори, що наблизилися до Бога. Також їм почали приписувати видатний розум, а на зміну майстерням ремісників прийшли академії образотворчих мистецтв.