Уміння відрізняти живе від неживого закладено в нас еволюцією

Живе від неживого ми відрізняємо інтуїтивно. Знання про живе закладено в нас еволюцією і проявляється в самому ранньому віці. Немовлята охочіше роздивляються точки, рух яких схожий на рух живих істот, аніж точки, що рухаються випадково. У процесі навчання діти найшвидше засвоюють інформацію про тварин, і ця інформація довше залишається в їхній пам’яті.

Згідно з дослідженнями, наше відчуття себе як живих істот безпосередньо пов’язане з діяльністю кори головного мозку, зокрема з острівцевою корою, яка отримує інформацію про наш внутрішній стан. Ця зона мозку допомагає людині усвідомлювати відчуття тіла й розуміти, що вона ще жива в біологічному сенсі. Також острівцева кора допомагає нам відрізняти інші живі організми від неживих. Якщо острівцева кора пошкоджена, мозок людини перестає отримувати інформацію про внутрішній стан, і вона перестає відчувати себе живою. Такий стан має назву синдрому Котара. Люди із синдромом Котара вважають, що вони вже померли, їм може здаватися, що їхні внутрішні органи розчинилися і вони розкладаються заживо. Автор наводить приклад чоловіка з Німеччини, який вважав, що потонув в озері, а рухається він тільки тому, що випромінювання від мобільних телефонів перетворило його на зомбі.

Експерименти показують, що почуття живого давніше за людство як вид. Тварини також здатні розрізняти живе й неживе. Наприклад, курчата сприймають точки, рух яких імітує рух курки, і слідують за нею. Точки, які рухаються у випадковому порядку, не викликають у них особливого інтересу.

Рух — головний показник живої природи для нашого мозку. Саме тому нерухомий лишайник сприймається менш живим, ніж, наприклад, кінь, а курчата й немовлята реагують на рухомі точки. Мозок вміє розрізняти пасивний рух і цілеспрямований складний біологічний рух. Він за частки секунди здатний відрізнити рух тварини від руху каменя, який просто котиться з гори, а також зробити правильні висновки про живий чи неживий стан об’єкта. Таку швидкість розпізнавання забезпечує явище, яке автор називає «зоровим спрощенням». Суть «спрощення» в тому, що тварина не впізнає весь об’єкт одразу, її мозок реагує на базові рухомі точки. За допомогою зорового спрощення хижак швидко помічає здобич, а антилопа здатна вмить відрізнити небезпечного лева від звичайного каменя і вибрати правильну поведінкову реакцію.

Іншою еволюційною перевагою, що допомагає виживанню, стало вміння відрізняти живе від уже мертвого. Не тільки людей, а і тварин, птахів і риб відлякує запах тіл, що розкладаються. Гостре чуття на молекули мертвої плоті дає змогу живим організмам відрізняти живе від мертвого й уникати небезпек, пов’язаних із мертвими тілами. Не тільки людям, а і приматам притаманне загострене почуття смерті. Учені вважають, що причиною цього почуття є не менш загострене почуття життя, яке безпосередньо пов’язане з розвитком і ускладненням мозку.

Загострене почуття життя і смерті укупі з потужним розумом призвело до того, що люди завжди намагалися пояснити для себе смерть і ніколи не вважали її просто фізичною зміною стану тіла. Смерть завжди мислилася як трансформація, розставання з близькими, перехід в інші світи.

 Науці невідомо, коли людський ембріон стає окремим живим організмом

Попри те, що ми усвідомлюємо себе живими, ми досі не розуміємо, як і коли виникає людське життя. У різні історичні епохи це питання пояснювалося по-різному. У Стародавньому Римі людина вважається живою з моменту першого вдиху, тому аборт на будь-якому терміні не вважався злочином. Середньовічні християнські богослови вважали, що плід має душу з моменту зачаття, а в американських колоніях немовля вважалося живим із моменту першого ворушіння плода. У наші дні питання, коли саме плід стає живим, залишається дискусійним. Який етап розвитку людського ембріона можна юридично вважати початком його життя і після якого його вважатимуть окремою людською особистістю з усіма супутніми правами?

Наука досі не має однозначної відповіді на це питання.

Учені не знають, у який конкретно момент розвитку ембріона з’являється нова людина.

З одного боку, запліднена яйцеклітина є живою. З іншого боку, вона була живою і до моменту запліднення, як був живим і сперматозоїд, що зустрівся з нею. Водночас яйцеклітина є живою тільки в спрощеному сенсі, як є живими найпростіші одноклітинні та бактерії.