1

Ваш потенціал не такий важливий, як те, яким чином ви його реалізуєте

Всім подобаються талановиті люди, незалежно від того, реалізований їхній потенціал чи ні, – це явище називається «перевага природних даних». Така магія таланту – він володіє гіпнотичним магнетизмом, здається чимось чарівним, йому віддають перевагу роботодавці при виборі того чи іншого кандидата, навіть якщо інші відрізняються працьовитістю, наполегливістю та завзятістю.

Дослідження колеги Анджели Даквот, Чіа-Юнг Цай, показали, що якщо потрібно оцінити майстерність талановитої людини й людини працьовитої, вибір припаде на користь таланту. Для експерименту, Чіа спочатку запропонувала групі людей заповнити анкети, де серед іншого потрібно було відмітити, що вони більше цінують – наполегливу працю чи природний дар. Після чого їм давали прослухати  музичні записи. В одному випадку їм говорили, що грає обдарований музикант, а в іншому – музикант, який багато та наполегливо працює над собою. У результаті більшість балів набрав «талановитий виконавець», а , між іншим, піддослідні слухали один і той самий запис, відповідно і музикант теж був один і той самий.

Чи достатньо одного таланту, щоб досягти успіху?

Часто обдаровані люди, які звикли з дитинства докладати менше зусиль, ніж інші, не мають навичок долати перешкоди, не загартовують характер у боротьбі з перепонами. І справді, до якогось часу їм все дається досить легко, доки вони не досягають тієї лінії, за якою вже самої обдарованості недостатньо.

Анджела Даквот розповідає, як вона пішла із престижної фірми McKinsey, яка спеціально відбирає талановитих молодих людей з нестандартним мисленням, щоб скласти прогнози й давати практичні рекомендації великим фірмам. Вона була впевнена, що більшість таких рекомендацій поверхові та далекі від реальності, і фірми просто викидають на вітер величезні кошти, замовляючи їх у «корпорації геніїв» McKinsey. Попрацювавши у двох школах, в Нью-Йорку та Сан-Франциско, де вона викладала математику, Дакворт помітила закономірність: учні з математичним талантом, які на перших уроках постійно отримували лише хороші оцінки та дуже вигідно вирізнялися на фоні менш обдарованих однокласників, до кінця навчального року погіршили результат або ж залишилися на тому ж рівні. Ті учні, яким предмет давався не так легко, які витрачали багато зусиль на засвоєння неподатливого матеріалу, поступово зрівнялися з «талантами», а невдовзі  й взагалі їх обігнали.

Талант – це потенціал, але самого потенціалу недостатньо, стверджує Даквот. Вона досліджувала досягнення курсантів військової академії Вест-Пойнт, де для новачків передбачено напрочуд складне випробування, яке потребує напруження всіх сил. До цього завершального випробування багато з них успішно склали іспити, пройшли психологічні тести та продемонстрували прекрасну фізичну підготовку. Однак вирішальним стало саме це випробування, після якого половина відсіювалася. Залишалися тільки ті, хто не здавався, проявив силу характеру і звик напружувати волю.

Анджела Дакворт на місці роботодавців свідомо обирала б наполегливих працівників, не піддаючись обдарованості та нереалізованому потенціалу.

2

Нема біди, якщо ви ще й досі не відкрили в собі талант – він виявляється не відразу, а в результаті наполегливої праці

Анджела Дакворт займається вивченням феномену успіху. Як і багатьох молодих психологів, її цікавило, чому одні люди успішніші за інших.

Ознайомлюючись з дослідженнями минулих років, вона виявила у бібліотеці працю Френсіса Гелтона, двоюрідного брата Чарльза Дарвіна, яка була присвячена видатним дослідженням в найрізноманітніших сферах, від спорту до поезії. Гелтон зібрав біографії знаменитостей і стверджував, що у всіх цих людей був вроджений талант у поєднанні з «бездоганним «прагненням» і готовністю працювати до сьомого поту. Ознайомившись із працею брата, Дарвін написав йому, що пункт про талант його здивував. Знаменитий вчений вважав, що , за винятком цілковитих дурнів, всі люди більш-менш інтелектуально рівні, проте можуть вирізнятися лише завзятістю та здатністю невтомно працювати. І себе також він не вважав талановитим, і часто підкреслював, що його працелюбність і любов до природознавства були набагато важливіші за розум і здатність до наукових спостережень. Саме ця любов до своєї справи, яку Дакворт називає пристрастю, примушує людину розвивати свої природні обдарування за допомогою наполегливої праці.