1

Природний добір дає нам суттєві переваги, але водночас залишає вразливими

Еволюція являє собою процес зміни всього живого на нашій планеті. Цей процес пов’язаний з генетичними змінами, з формуванням адаптацій до певних умов, з розвитком і вимиранням видів живих істот. Науковці можуть не погоджуватися із частковостями щодо теорії еволюції, але головні її висновки вже не є предметом дискусій, тож можна казати, що сама теорія еволюції як процесу розвитку всього живого, всупереч деяким радикальним чи обивательським думкам, уже є не просто теорією, а встановленим за допомогою величезної доказової бази фактом. З її допомогою вчені можуть передбачати майбутні зміни, а її відкриття широко використовуються в повсякденному житті. Еволюція відбувається в тому числі шляхом природного добору. Ви могли чути популярний вислів «Виживає найсильніший», але в реальності його не можна назвати коректним. Згідно з теорією еволюції, виживає не найсильніший, а найбільш пристосований. У процесі природного добору виживають ті види, які найбільш пристосовані до довкілля. Ті організми, які мають генетичні особливості, що дають переваги для життя в наявному середовищі, найімовірніше виживуть, а ті, хто не має таких, не зможе пристосуватися і вимре. Такий нещадний закон життя.

Люди теж розвивалися за еволюційними законами.Успіх нашого виду, який опинився на вершині харчового ланцюга, можна пояснити нашою кращою пристосованістю до умов життя на нашій планеті. Homo Sapiens не був єдиним видом людей на планеті, але вижили тільки ми. І ми змогли не тільки вижити, а й розвинути цивілізацію, зазирнути в глибини океану, у космос на мільярди світлових років, проникнути в найдрібніші структури, створити дивовижні споруди та твори, стати родоначальниками безлічі культур і загрозою іншим видам на планеті.

Здавалося б, людина може почуватися богом, пишатися своїми досягненнями та перевагами та насолоджуватися плодами праці, але хіба так почувається середній представник Homo Sapiens? Якщо ми подивимося на життя середнього представника нашого виду, то виявимо зовсім іншу картину. Він схильний до поганого настрою, більшу частину часу він перебуває в тривозі, його мучить почуття провини, життя наповнене нескінченним стресом, основна причина якого міститься в його ж власній голові. Зі стресом вона намагається впоратися відходом від реальності — за допомогою хімічних речовин або нових гаджетів. Вона незадоволена своєю зовнішністю і постійно заздрить іншим, тим, про кого нічого насправді не знає. У деяких особливо важких випадках людина перестає відрізняти фантазії від реальності або починає вважати себе нікчемною і нікому не потрібною. Розумна істота, що перебуває на вершині харчового ланцюга, доходить висновку про те, що життя її нікчемне. І це не поодинокі випадки. У сучасному світі сотні мільйонів людей страждають від тривожних розладів, депресії, залежностей, і наслідки цього часом фатальні.

Але чому потужна сила еволюції зробила нас не тільки дуже пристосованими, а й настільки вразливими перед емоційними стражданнями? Чому ми самі можемо вигадати собі проблему й мучитися від неї так само, як і від серйозної травми? Чому за всіх наших досягнень наше життя все ще сповнене страждань? На ці запитання є відповіді, які часто не беруть до уваги під час розгляду психологічних проблем із класичних позицій.

2

Є п’ять причин чому, бувши такими пристосованими, ми такі вразливі перед хворобами, зокрема і психічними

Наше гарне самопочуття, здоров’я, щастя і довголіття — не є цілями еволюції. Як і інші частини нашого тіла, наш мозок сформований (і формується) природним добором, який передбачає, що перевага буде в того, хто матиме кращі здібності до розмноження. Якщо люди продовжують розмножуватися і залишати після себе нащадків, то з погляду природного добору абсолютно не важливо, що вони божеволіють від стресу, стикаються з екзистенціальною кризою і мучаться від наслідків згубних залежностей.

Сам наш вид буде все більше й більше схожим на тих його представників, які дають більше нащадків. Звичайно, люди зайняті не тільки спарюванням. Щоб у нас з’явилися нащадки, нам потрібно багато уваги приділяти пошукам ресурсів, підхожих партнерів, формувати соціальні зв’язки, прагнути до підвищення свого статусу, об’єднуватися заради досягнення однієї мети та виживання в умовах небезпечного середовища. Для всього цього нам потрібен розвинений мозок. Принцип природного добору простий, але його реалізація буває часом неймовірно складною і заплутаною. Теорія природного добору була доповнена англійським біологом Вільямом Гамільтоном. Він ввів поняття «спорідненого добору», яким можна пояснити альтруїстичну поведінку в багатьох видів, зокрема поведінку людини. З погляду процесу природного добору, наші страждання — лише незначні побічні продукти, які не так сильно заважають досягненню головних еволюційних цілей, а часто і сприяють їхньому досягненню.

Є шість еволюційних причин, чому наше тіло й розум такі вразливі перед хворобами.

Перша — невідповідність. Більшість хронічних хвороб є результатом життя в сучасних умовах, до яких людина, що жила до цього сотні тисяч років у зовсім іншому середовищі, не пристосована. Звісно, це не означає, що нам потрібно повернутися в дику природу, але важливо враховувати, як сучасні умови впливають на нас.

Друга — інфекції. Бактерії та віруси еволюціонують значно швидше, ніж ми. Нове покоління бактерій виникає кожні кілька годин, тому дивно взагалі те, що ми вижили, маючи таких конкурентів. Широке поширення антибіотиків призводить до виникнення більш стійких бактерій, і наслідки цього процесу складно передбачити. Нині на зміну ідеї про небезпеку бактерій приходить ідея про важливість мікробіому та небезпеку порушення його рівноваги.