Джудіт Гріізел, доктор філософії, — всесвітньо визнаний поведінковий невролог та професор психології в Бакнеллському університеті. Її дослідження присвячені алкогольній та наркотичній залежностям. І ці дослідження, й особистий досвід автора показують, що схильність до наркоманії та алкоголізму закладається ще до того, як людина вип’є першу чарку чи вперше понюхає кокаїн.

Наркоманія коштує дуже дорого. У США 10 відсотків витрат на охорону здоров’я йде на лікування, діагностику та профілактику наркозалежних, і в європейських країнах справа не краща. Боротьба з наркозалежністю дуже важка — через її поширення і стійкість до лікування. Лише 10 відсотків залежних людей не повертаються до колишнього способу життя після лікування. Вони здатні стати повноцінними членами суспільства, досягти успіху в тій сфері, яка їм до душі, та повністю впоратися зі своєю хворобою.

Залежність виникає з багатьох причин, таких як генетична схильність, вплив середовища та оточення, особливості розвитку дитини та багато інших. Однак є деякі загальні принципи роботи мозку, що лежать в основі зловживання наркотичними речовинами, включно з алкоголем.

Автор описує ці принципи та пояснює механізм, через який наркоман ніколи не може насититися й живе від однієї дози до іншої. Те, що починається як спроба отримати задоволення або сховатися від проблем, обертається повним підпорядкуванням монстру, який вимагає все більших і більших жертв. Колишні наркомани розповідають, як те, що спочатку здавалося безневинними витівками, бажанням розслабитися, розвеселитися, відкрити нові грані свідомості, стати більш впевненими чи менш тривожними, оберталося угодою з дияволом і перетворювало їхнє життя на справжнє пекло.

Ті, хто розуміє, що в них немає іншої альтернативи, крім смерті чи відмови від наркоманії, здатні придушити свій потяг, щоби продовжувати жити. Але якщо вся поведінка людини визначається патологією, вона піддається своїй залежності й гине, не маючи сили придушити бажання.

Книга тим більше правдива, що, крім досліджень мозку, в її основу ліг і особистий досвід Джудіт Грізел, яка з 14 років спробувала всі види наркотиків і дивом зуміла від них відмовитися у 22 роки.

Зміст дайджесту

1Механізм залежності пов’язаний з особливостями роботи мозку2Мозок навчається, адаптуючись до кожної речовини, що впливає на його функцію3Небезпека марихуани в тому, що спочатку здається, що вона забарвлює життя в яскраві фарби, проте незабаром без неї світ здається похмурим, а людину перестає цікавити щось, крім наркотику4Головна функція опіатів — знеболювання, але після звикання їх відсутність спричиняє біль5Однією з головних небезпек алкоголю є те, що він є соціально прийнятним і не сприймається як наркотик6Транквілізатори та стабілізатори, навіть прописані в медичних цілях, часто призводять до появи залежності та погіршення стану7Є певні передумови для розвитку залежності8Завершальні коментарі

1

Механізм залежності пов’язаний з особливостями роботи мозку

Гормони дофамін та ендорфіни допомагають нам відчувати задоволення, відчувати смак життя. Якщо рівень дофаміну знижується, відчуття радості, щастя, задоволення тьмяніють, слабшають — так іноді відбувається в літньому віці. Викид дофаміну викликають різні речі, і пов’язаний він не тільки безпосередньо з задоволенням, але і з його передчуттям. Це можуть бути майбутня подорож, лотерейний білет, прогулянка до морського пляжу, коли людина відчуває, як вона ось-ось зануриться в теплі солоні хвилі, і багато іншого. У цьому випадку викид дофаміну підштовхує нас діяти в потрібному напрямку, щоби передчуття перетворилося на досягнення приємної мети — так було сформовано еволюцією.

Спочатку дофамін виділяється в так званому мезолімбічному тракті мозку, викликаючи передчуття, а коли ми отримуємо потрібне, він виділяється ще й у нігростріальному тракті. Коли ми передчуваємо й отримуємо їжу і секс, відбувається подвійний викид дофаміну, і те саме відбувається коли вживають наркотики, які мають величезну силу впливу. З їхньою допомогою людина може штучно викликати відчуття блаженства. Дофамін та ендорфіни викидаються у відповідь на сигнали довкілля, будь то смачна їжа, секс, фізичні вправи та інше. Іноді викид буває дуже сильним із природних причин, але у випадку з наркотиками це відбувається надто швидко, природний механізм порушується. Щоби викид гормонів задоволення стався у природний спосіб, потрібен час та певні хімічні реакції, що займають кілька хвилин. Наркотики надходять у кров швидко і викликають миттєві викиди дофаміну та зміни рівня інших нейромедіаторів.

Природне світло приходить разом зі світанком, але наркотики подібні до прожектора, який можна ввімкнути миттєво. Наркомани живуть за певним циклом споживання. І що частіше вони отримують дозу, то швидше звикають до неї.

Будь-які хімічні речовини, які приймає людина, мають побічні ефекти. Вони розподіляються по всьому організму разом із кровотоком і впливають на всі структури. Наприклад, нейромедіатор серотонін бере участь у багатьох формах поведінки, таких як їжа, сон, секс, агресія, настрій. Коли мозок функціонує нормально, викид серотоніну відбувається з якихось природних приводів, залежно від того, чи потрібно спати, боротися, їсти чи займатися сексом. Але якщо приймати препарати з серотоніном для зміни настрою, він впливатиме на все одночасно, спричиняючи побічні ефекти у сфері сну та сексу.

Крім того, мозок не просто пасивно сприймає приймання речовин, він реагує на їх введення та адаптується до змін, які вони викликають. Багато любителів кави знають, що ранок має початися з чашки цього напою, інакше не прокинутись. Якби не їхня пристрасть, вони все одно підбадьорилися б без жодної кави за кілька хвилин після пробудження. Але мозок, який привчили до кави, став іншим. Він пристосувався до щоденної дози кофеїну й чекає на неї, щоби пробудити людину остаточно після другої ранкової чашки.

Що стосується серйозних залежностей, людині згодом потрібно дедалі більше наркотику, щоби досягти необхідного впливу. Без нього людина відчуває абстиненцію, переживає ламання того чи іншого ступеня, залежно від наркотику, який він вживає. Якщо наркотичні речовини використовуються регулярно, мозок пристосовується до цього. П’яниці п’ють вечорами після роботи не тому, що мали важкий день і вони хочуть розслабитися; їхній день був важким, бо вони п’ють. Спочатку героїн викликає ейфорію та блокує біль, але після звикання його вживають тому, що біль викликаний вже помірністю. Кайф стає все більш короткочасним, і єдиною метою вживання стає не він, а прагнення уникнути ламання.

При повторних впливах одного й того ж стимулу дофаміну виробляється дедалі менше. У результаті наркотик уже не призводить до викидів, але відмова від нього змушує рівень дофаміну падати, спричиняючи розчарування та бажання позбутися неприємних відчуттів.

2

Мозок навчається, адаптуючись до кожної речовини, що впливає на його функцію

Мозок підтримує стабільний стан почуттів, що є нейтральним, спокійним. Коли цей стан порушується в той чи інший бік, це викликає реакцію мозку, яка протилежна дії стимулу. Мозок прагне звичної рівноваги.

Коли ми закохуємося, все довкола забарвлюється у яскраві кольори, навіть рутинні події та переживання стають інтенсивними, радісними, особливо на початку роману. Але ми не можемо вічно жити в піднесеному стані, у вічному блаженстві, і рано чи пізно починаємо вважати стосунки нормою. Але якщо раптом об’єкт нашої пристрасті розриває стосунки, змінює або в той чи інший спосіб зникає з нашого життя, ми бачимо все в чорному кольорі, впадаємо в депресію, і життя нам стає не миле. Щоби повернутися до звичного нейтрального стану, можуть знадобитися місяці чи роки. І мозок допоможе нам повернутися в цей стан. Ніщо не триває вічно, ні надто добре, ні надто погане. Ми не можемо довго перебувати ні в захваті, ні в розпачі.

Якщо людина випила зайве, мозок відреагує на перші приємні відчуття нічним безсонням та ранковим похміллям. Такий механізм адаптації, коли за штучні приємні відчуття доводиться платити прямо протилежними.

Насолода під час випивки настає в результаті мезолімбічної активації. Але чим сильніший ступінь сп’яніння, тим гірше людина тримається на ногах і тим більше заплітається її язик. Коли рівень алкоголю в крові падає, разом із ним зменшуються й задоволення, і його побічні ефекти. Мозок адаптується до всіх речовин, що впливають на нервову систему. Як тільки речовина починає діяти на мозок, він починає пристосовуватися до нового стану, тобто протидіяти.

Механізм адаптації проявляється по-різному для різних речовин. При депресії прописують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, які збільшують концентрацію серотоніну та дофаміну. Зазвичай на момент розвитку толерантності до них організм уже здатний впоратися з депресією й залежність від таких препаратів формується рідко.

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Читайте тільки те, що заслуговує вашої уваги
ми вже відібрали 291 найкращих книжок та продовжуємо додавати нові щонеділі
Читайте тільки суть, без вступів, повторів та води
одна книга за ~30 хвилин
Читайте українською та вивчайте її нюанси
в кожному дайджесті по одному цікавому правилу рідної мови
Підтримуй українське!